Одеський музей К. Г. Паустовського: Вулиця Чорноморська. 1944 рік.

В Меморіальному музеї К.Г. Паустовського експонується фотовиставка "На Ланжероні… на Чорноморській вулиці". На виставці представлені світлини будинків непарної сторони вулиці, зруйнованих в наслідок зсуву на Ланжероні, що почався в 1918 році. Частина світлин зроблена в 1918-1930-х роках, деякі вже після війни. Світлини непарної сторони вулиці надав одеський фотограф і наш друг - Сергій Калмиков.

Світлини вулиці Чорноморської можна знайти в інтернеті на різних сайтах. Спасибі небайдужим одеситам! В цілому, це фото зниклої непарної сторони вулиці, постраждалої від зсуву.

Серед цих світлин зустрічаються акварелі художниці Олімпіади Федірівни Стоянової. Ці замальовки були зроблені в 1944 році після звільнення Одеси. На них закарбовані будинки як парного боку вулиці, так і непарного. Щоправда, будинками ці остови стін, в оточенні купи каміння, без дахів, назвати важко. В музейній експозиції не представлені акварелі Олімпіади Стоянової. Тому зараз ми пропонуємо вашій увазі ці замальовки в онлайн форматі.

Вулиця Чорноморська. Художниця О.Ф. Стоянова. Акварель. 1944 рік.

Подивитись більше замальовок

Там же (в інтернеті), разом з акварелями Стоянової розміщена світлина вулиці Чорноморської, яка зроблена з літака. Імовірно, цей знімок також був зроблений в 1944 році і, швидше за все, аерофотозйомка прибережної частини міста велася вже після визволення Одеси.

Вулиця Чорноморська. Аерофотозьомка. 1944 рік.

Дивлячись на цю фотографію і акварелі Стоянової, виникає питання: «Коли вулиця була так зруйнована - в 1941 чи в 1944 роках?». Тут мене зрозуміють дослідники історії міста, які часто по крупицях збирають інформацію про той чи інший будинок. А в даному випадку мова йде про всю вулицю. Можливо, відповідь на це питання вже є, і вона просто випала з нашого поля зору. Якщо «так» - чекаємо коментарів.

Відомо, що в період оборони Одеси, фашистські бомбардувальники бомбили місто. Переважно - порт. І більшою мірою, страждали мешканці будинків, що знаходились в центрі міста і в прибережній зоні. Вулиця Чорноморська - перша лінія від одеської затоки, і не випадково Костянтин Паустовський назвав її «морським форпостом Одеси».

Є свідотства, що в 1941 році, під час нальотів ворожої авіації, тут були зруйновані лише декілька будинків. У книзі Анатолія Горбатюка "1941. Хроніки блокадної Одеси. «У списках загиблих значиться ...» (2014), йдеться про два зруйнованих будинка по вулиці Чорноморській - №№ 2-а, 25. Тут є опис трагедії мешканців будинку № 2-а, що сталася 19 серпня 1941 року: «Через 8 годин з моменту обвалення в результаті попадання фугасної бомби в будинок № 2-а по вул. Чорноморській були виявлені 12 осіб під стіною, що загрожувала обвалитися в будь-яку хвилину, куди вони були відкинуті вибуховою хвилею. Всі 12 були важко контужені з втратою мови і слуху. При цьому стіна, біля якої вони перебували в абсолютно нерухомому стані, відразу ж після того, як їх витягли, обвалилася ... ».

Ці дані взяті з дисертації доктора Волоха Бориса Самойловича, який в період оборони Одеси служив командиром хірургічного взводу 195-го медсанбату.

Старожили вулиці Чорноморської, які в роки війни були дітьми, розповідали, що коли місто окупували фашистські війська, всіх мешканців Чорноморської виселили - в будинках розмістилися румунські солдати. А це означає, що в 1941 році більша частина будинків не була зруйнована.

Відомо, що під час визволення Одеси, радянські війська також бомбили місто, і в першу чергу - порт... Ймовірно, масштабні руйнування будинків на Чорноморській сталися під час проведення операції зі звільнення міста в 1944 році.

В повісті «Час великих очікувань» Костянтин Паустовський писав: «... Я полюбив цю маленьку вулицю на околиці і був упевнений, що вона наймальовничіша в світі». Він прожив на Чорноморській два роки - в 1920 та 1921-му, і ці враження відносяться саме до цього періоду. З того часу пройшло сто років. Вулиця кардинально змінилася - зсув і війна внесли свої корективи. Велика частина будинків зникла, деякі вдалося відновити, в тому числі і будинок, в якому жив Костянтин Паустовський.

Вулиця змінилася ... Але вона і сьогодні така ж мальовнича, як і за часів Паустовського.

Лілія Мельниченко

Зав. Меморіальним музеєм К.Г. Паустовського

Русская версия

Улица Черноморская. 1944 год.

В Мемориальном музее К.Г. Паустовского экспонируется фотовыставка «На Ланжероне… на Черноморской улице…». На выставке представлены фотографии домов нечетной стороны улицы, разрушенных в результате оползня на Ланжероне, начавшегося в 1918 году. Часть фотографий сделана в 1918-1930-х годах, некоторые уже после войны. Фотографии нечетной стороны улицы предоставил одесский фотограф и наш друг - Сергей Калмыков.

Фотографии улицы Черноморской можно найти в интернете на разных сайтах. Спасибо неравнодушным одесситам! В основном это фото исчезнувшей нечетной стороны улицы, пострадавшей от оползня.

Среди этих фотографий встречаются акварели художницы Олимпиады Федоровны Стояновой. Эти зарисовки были сделаны в 1944 году после освобождения Одессы. На них запечатлены дома как четной стороны улицы, так и нечетной. Правда, домами эти остовы стен, в окружении груды камней, без крыш, назвать трудно. В музейной экспозиции не представлены акварели Олимпиады Стояновой. Поэтому сейчас мы предлагаем вашему вниманию эти зарисовки в онлайн формате.

Улица Черноморская. Художница О.Ф. Стоянова. Акварель. 1944 год.

Смотреть больше зарисовок

Там же (в интернете), вместе с акварелями Стояновой размещена фотография улицы Черноморской сделанная с самолета. Предположительно, этот снимок также был сделан в 1944 году и, скорее всего, аэрофотосъемка прибрежной части города велась уже после освобождения Одессы.

Улица Черноморская. Аэрофотосъемка. 1944 год.

Глядя на эту фотографию и акварели Стояновой, возникает вопрос: «Когда улица была так разрушена - в 1941 или в 1944 годах?». Здесь меня поймут исследователи истории города, которые часто по крупицам собирают информацию о том или ином доме. А в данном случае речь идет о всей улице. Возможно, ответ на этот вопрос уже есть, и он просто выпал из нашего поля зрения. Если «да» - ждем комментариев.

Известно, что в период обороны Одессы, фашистские бомбардировщики бомбили город, преимущественно – порт. И в большей степени, страдали жители домов, расположенных в центре города и в прибрежной зоне. Улица Черноморская – первая линия от одесского залива, и не случайно Константин Паустовский назвал ее «морским форпостом Одессы».

Есть свидетельства о том, что в 1941 году, во время налетов вражеской авиации, здесь были разрушены лишь несколько домов. В книге Анатолия Горбатюка «1941. Хроники блокадной Одессы. «В списках погибших значится…» (2014), указаны два разрушенных дома по улице Черноморской - №№ 2-а, 25. В книге есть описание трагедии жильцов дома № 2-а, случившейся 19 августа 1941 года: «Через 8 часов с момента обрушения в результате попадания фугасной бомбы в дом № 2-а по ул. Черноморской были обнаружены 12 человек под стеной, грозившей обрушением в любую минуту, куда они были отброшены взрывной волной. Все 12 были подвержены тяжелым контузиям с потерей речи и слуха. Причем стена, возле которой они находились в совершенно неподвижном состоянии, сразу же после того, как их извлекли, обвалилась…».

Эти данные взяты из диссертации доктора Волоха Бориса Самойловича, который в период обороны Одессы служил командиром хирургического взвода 195-го медсанбата.

Старожилы улицы Черноморской, которые в годы войны были детьми, рассказывали, что когда город оккупировали фашистские войска, всех жителей Черноморской выселили – в домах разместились румынские солдаты. А это значит, что в 1941 году большая часть домов не была разрушена.

Известно, что во время освобождения Одессы, советские войска тоже бомбили город, и в первую очередь – порт. Вероятно, масштабные разрушения домов на Черноморской произошли в период проведения операции по освобождению города в 1944 году.

В повести «Время больших ожиданий» Константин Паустовский писал: «… Я полюбил эту маленькую окраинную улицу и был уверен, что она самая живописная в мире». Он прожил на Черноморской два года - в 1920 и 1921-м, и данные впечатления относятся именно к этому периоду. С тех пор прошло сто лет. Улица кардинально изменилась – оползень и война внесли свои коррективы. Большая часть домов исчезла, некоторые удалось восстановить, в том числе и дом, в котором жил Константин Паустовский.

Улица изменилась… Но она и сегодня такая же живописная, как и во времена Паустовского.

Лилия Мельниченко

Зав. Мемориальным музеем К.Г. Паустовского